Кути.

с. Кути

Село своїм початком заглиблюється  в 17 ст. відомі прізвища, основа яких вказує на те, що в побуті давніх словян було власне імя Кут: російське Кутов.
 На Україні імя Кут стало прізвищем: у 1749 році році, наприклад, козаки на прізвище Кут названі в 4-х козацьких полках ( в Уманському, зокрема). Можливо, що в назві села імя або прізвище його засновника – Кут.
У 1751 році закладено й освячено на новому місці уніатом животівським протопопом Василем Кремезовичем церкву Успіння Божої Матері. Того ж року тут налічувалося 58 дворів а 89 хат.
 У 1830 році село Кути, землі та 253 «ревізійні душі» належали польському магнату Юстину Раковському.
У 1864 році Лаврентій Похилевич так писав проце поселення : « Куты, село при реке Тикиче, в 2-х верстах выше Красного Кута и в таком же расстоянии от села Хижня еще выше лежащего. Жителей  обоего пола  - 640, земли- 2759 десятин; принадлежит Соломии Акимовне Раковской  ( латинского исповедания) Церковь Богородичная, деревянная, 7-класса; земли имеет 41 десятину. Неизвестно когда  построена.»
У 1900 році в селі було  184 двори; кількість мешканців: чоловіків-461, жінок-457. Того року тут діяли: церква, церковно-приходська школа, 2 вітряки.
У 1905 році це поселення відносилось до Хижнянської волості Уманського повіту Київської губернії, у землекористуванні  населення  знаходилося  1478 десятин.
Під час голодомору 1932-1933 роках тут померло 252 жителі села.
У Другій світовій війні ( 1941-1945 рр.) брали участь 118  жителів села, із них: 79 загинули, 75 учасників бойових дій  померли у післявоєнний період.
 У 1953 році на Братській могилі воїнів-визволителів, де поховано 53 солдати, встановлено пам’ятник.
На території села виявлено залишки кам’яного віку. За кілометр на схід від села височить курган.
 На території с. Кути  функціонує 4 фермерські господарства.
У Кутах діє:  Православна  церква Пресвятої  Богородиці, дошкільний заклад «Вишенька», Будинок культури, ФП, приватний магазин.