Багва.

 с. Багва

Село відоме з середини 18 ст., але річка Багна згадується за століття перед тим, у 30-тих роках  17 ст. Якщо вона заснована біля багнистої місцевості, то від цього й могла виникнути її назва, а відтак і села.  В «Интабулярных ведомостях о принадлежности  сел графу Потоцкому» 1795 року записано, що на той час у Багвы значилося « крестьян: мужчин 188, женщин 142, домов 103». Воно було в оренді в поміщиці  Павлини Чарковської. Через село протікає однойменна річка Багва, притоки якої деінде  перетворені в багно( або, як засвідчують  джерела- річка Багна, ліва притока Угорського ( Гірського) Тікича. На  берегах річки Багва 1644 року відбулася чотириденна Дрижипольська битва, у якій козаки здобули перемогу над польсько-турецькими завойовниками. У 1764 році освячена сокальським протопопом Левом Пліскевичем церква святителя Христового Миколая. У 1775 році в селі було « 141 дворів і хат».
 У 1830 році землі села Багва й 360 « ревізійних душ» належали польському землевласникові Олександру Чарковському.
 У 1900 році село з довколишніми землями, а саме 2485 десятин належали  поміщику  Вініаміну Івановичу Баскакову. На той час діяла  православна церква, була часовня, церковно-приходська школа, винокурня  належала полковнику Баскакову, 6 вітряків та 2 водяних млини.
У 1905 році Багва входила до Русалівської волості Уманського повіту Київської губернії.
У 1929 році створено два колгоспи – імені Паризької комуни та імені Т.Шевченка ( у грудні 1930 року об’єдналися  в колгосп імені Т.Шевченка.
У 1931 році  відкрито новозбудовану середню школу на 300 учнів. 200 жителів села брали участь у Другій світовій війні, 84 з яких загинули. У 1951 році  на Братській могилі встановлено пам’ятник загиблим. До послуг жителів села- клуб на 200 місць, школа І-ІІ ступенів, дитячий садок, ФАП.
 Довкола села знайдено глиняні речі часів трипільської  та черняхівської культур.